дещо про Подорожі
Надихають фортеці, що "сходять" з гугл-картинок, нові пейзажі, таємничі куточки, в яких відчувається незіпсованість людьми.
Але маючи на меті ВІДКРИВАТИ Україну, а не відлежувати бока, треба розуміти, що найбільша загадковість й чарівність в місцях, де не ловить 3g, де треба багатько разів спуститись й пiднятись по сходах, вiд одного виду яких завмирає все в середині, де міст мотиляється до того, як ти зробиш на нього перший крок, куди треба йти пішки від 4 кілометрів й блабла.

Треба звикати до того, що хостели — це кожен раз загадка. Може як дуже пощастити, так і навпаки. Що залізничні шляхи — це одне з найбільш нелогічних речей й нерідко повернення додому може бути крізь терни: потяг о 1 ночі, лише 4 години дороги, 4 години на вокзалі у Жмеренці, знов 6 годин дороги.

Я ще не пожаліла про жодну пригоду цього року, але разом з натхненням колесити по країні, хочу передати вам пораду запасатись терпінням, фізичною й моральною силою й трав'яним заспокійливим чайочком.