Як ніколи раніше.
Можу лише уявити, яким довгим був сьогоднішній день для 35-ох сімей.
Мабуть, ще півночі сидітимуть і дивитимуться на Нього, як ніколи раніше. Обдивлятимуться кожну царапинку, м'язку, ніготь... Кожні 10 хвилин питатимуть, чи не голодний, чи не холодно, даватимуть капці, найтеплішу ковдру, поїтимуть найсмачнішим чаєм, приготують найкоронніші страви й запропонують 100 грам. Діти й жінки обсядуть, як можна ближче, а пес, теж донині зневірений, окутає ноги, як ніколи раніше.

Бо повернувся найрідніший - батько, син, коханий, брат, дядько... І, може, він не буде багатослівним, принаймні, сьогодні, але їм достатньо на нього дивитися й час від часу легенько обіймати.
Він знесилений усміхатиметься, бо кожної секунди відчуватиме приплив енергії, як забуті відчуття захищеності й любові повертаються, і дім стає фортецею, і тут зараз так добре, як ніколи раніше.

Я, здається, переглянула відео всіх ЗМІ. Скільки ж сміливості й відваги в цих очах... сліз неможливо стримати.
Нарешті ваш завтрашній ранок буде українським. З поверненням!