Про волонтерство на кінофестивалі
Кожного року я їжджу на фестивальну зміну на трамвайчику. І хоча цей транспорт характеризується величезною кількістю скандалів від жіночок, яким нудно живеться, це насправді квіточки в порівнянні з тим, що іноді видає глядач на кінофестивалі.

Час згортати тему #омкф до 2019, але наостанок топ-10 АНТ
И-порад, як поводитись з волонтерами. З особистого досвіду і досвіду команди волонтерів????
Лише з розважальною метою, на жаль, бо щиро вірю, що серед мого оточення таких не було.


1. Правило основне — запізнюйтесь. Завжди. В вас не буде жодних проблем, аби сісти туди, куди захочете.
2. Коли зайдете на територію, не забудьте про друге основне правило — грубіянити треба всім і за все. А головне волонтерам. За що? За те, що ви запізнились на 40 хвилин, а вас не пускають.
3. Апелюйте будь ласка до вагомих прізвищ. Коли вас після 40-ка хвилин від початку попросять піднятись на третій поверх, спитайте "Мені дзвонити Юлії Сінькевич чи Вікторії Тігіпко?" — цитата, звісно, трохи облагороджена за оригінал. А після фрази "Yes, you can go in, but after the presentation on stage" почніть горланити "WHAT? Should I call the producer? ".
4. Приносьте з собою побільше їжі. На прохання залишити відкриті напої поза залою або допити їх, розкажіть про те, що організація — відстій, і ви, волонтер, вже дуже втомили глядача.
5. Під час аншлагу дотримуйтесь своєї позиції — "мені зайняли". Звісно, що 40 хвилин уся команда залишала вільними місця на фільм, на який була величезна черга.
6. На початку фільму кажуть "фото та відеозйомка заборонені" — не слухайте, це фігня. Знімайте, вас мають хвилювати авторські права та проблеми організаторів? Ну і, звісно, обурюйтесь, коли до вас підійде волонтер і попросить припинити і видалити.
7. Коли ви хвилин 5-ть будете доводити волонтеру, що він не має рацію, і має пустити вас в партер, а не на балкон після вашого запізнення, не забудьте накричати, аргументуючи це тим, що він вас затримує.

8. Коли до вас підуть на зустріч і, узгодивши з вищестоящими людьми, таки проведуть в партер з проханням "дуже тихенько, не заважайте, фільм вже йде", то перше, що зробіть — увімкніть ліхтарик вашого смартфону. Ну а що?Темно ж!

9. Пронесли їжу до зали в сумочці? Ну чому їй там просто так лежати, доставайте та їжте!

10. Не перенапружуйтеся з посмішкою і зайвими "добрий день" і "дякую", пам'ятайте: ви — найнещасніша людина на землі, яку образили всі своїм нахабним дотриманням елементарних правил.

Зробила для себе два висновки:

1. Люди, які дійсно чогось досягли в житті — найпривітніші і найчемніші люди на світі. Не пам'ятаю жодного разу, коли б Римма Зюбіна чи Лев Шуров пройшли, не привітавшись. Це як приклад. Люди, яким свою важливість треба комусь довести — приклади та натхення того, що написано вище.

2. Думаю, що більшість людей в цьому світі все ж таки працюють з людьми. І хтось ними навіть керує. Нікому не бажаю нічого поганого, але думаю, що все в цьому світі повертається.

Ще з першого року усвідомила, що волонтерство на кінофестивалі — це серйозне загартовування і школа "стримання емоцій". Але грубість забудеться, а привітність залишиться в пам'яті.

Збережу цей діалог і тут:

Глядач: правда, що волонтери нічого не отримують?
Я: в сенсі?
Глядач: окрім можливості дивитись фільми.
Я: ми працюємо безкоштовно, якщо ви про це.
Глядач: а як же вас мотивувати?
Я: в кожного своя мотивація. Я фільми не встигаю дивитись, бо працюю, але вже третій рік повертаюсь. Значить є заради чого

Глядач ахнула і подарувала заколку, яку зробила своїми руками.
Ця жінка пам'ятає мене з 2015 і з першого дня мені посміхалась. І справа навіть не в подарунку, а в реакції. Це дорогого коштує.