Overcoming Hate Speech in Media
Одеса. Аналітика
2018 рік
Аналітика матеріалів одеськых ЗМІ
за 2018 рік
Погляд на риторику ненависті в одеських медіа: контекст 2018 року
У нинішній ситуації однією з активно обговорюваних і поряд з цим однозначно не вирішеною є проблема «мови ворожнечі». І справа навіть не в тому, що на сьогодні ще немає однозначно прийнятого визначення цього явища. Сьогодні активно піднімаються дискусії стосовно того, чи варто себе поводити етично зі своїм ворогом, тим більше в ситуації реальної війни. Хоча, з іншого боку, виникають питання: а чи завжди ця ворожнеча справді стосується нашого ворога? А чи не породжуємо ми самі собі нових ворогів, необізнано користуючись мовою, порушуючи норми і стандарти журналістики?
Поняття «мова ворожнечі» запозичене лінгвістами із соціології. У 1960- х рр. зарубіжні соціологи дійшли висновку, що для підтримки стабільного балансу в суспільстві потрібен постійний моніторинг мови політики і суспільно відкритих каналів комунікації з метою виявлення агресії. Цей напрямок соціального регулювання здебільшого залежав від успіхів соціопсихотерапії, що досліджувала питання зв'язку між рівнем особистої тривоги та соціальною агресивністю, яка стала розглядатися як щось украй небезпечне та небажане. Комунікативні дослідження цього явища активно розпочалися в Європі та США з кінця 90-х рр. минулого століття, коли предметом уваги багатьох науковців була проблема дискурсу нерівності.

Аналізуючи явище мови ворожнечі, науковці та медіа-експерти, як правило, послуговуються визначенням, поданим у Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № 97(20)59, де зазначається, що «мова ворожнечі» - це всі види висловлювань котрі поширюють, розпалюють, підтримують або виправдовують расову ненависть, ксенофобію, антисемітизм та інші форми ненависті, викликані нетерпимістю, в тому числі нетерпимістю, що виявляється у формі агресивного націоналізму та етноцентризму, дискримінації меншин і ворожого ставлення до них, а також іммігрантів та осіб, що за своїм походженням належать до іммігрантів. У цьому сенсі поняття «мова ворожнечі» поширюється на всі висловлювання, які спрямовані проти якоїсь однієї особи або якоїсь визначеної групи осіб.

Об'єктом для ненависті, агресії та ворожнечі, зазвичай, є соціокультурна група, яка належить до інших – національностей, етнічних груп, релігій, партій, орієнтацій тощо. Зрозуміло, сила та діапазон вияву цих одиниць можуть бути зумовлені багатьма чинниками, серед яких значну роль сьогодні відіграє соціокультурний контекст, соціокультурний простір і навіть час.

Згідно з оцінкою незалежних громадських організацій, які здійснюють моніторинг інформаційного простору, практика використання «мови ворожнечі» суб'єктами української інформаційної сфери залишається порівняно низькою. Зокрема, за підсумками контент-аналізу, здійсненого у серпні 2015 р. експертами українського об'єднання «Центр контент-аналізу», встановлено, що рівень використання «мови ворожнечі» в українських медіа не є високим (1,7 % від кількості повідомлень на тему Донбасу, Криму та Росії [3]. Проте мова ворожнечі знаходить свій вияв не лише стосовно українсько-російських відносин, а й стосовно багатьох соціокультурних груп, про що свідчить проведений нами моніторинг українських медіа південного регіону.

Зокрема з метою визначення специфіки вияву мови ворожнечі у сучасному інформаційному просторі південного регіону України нами було проведено моніторинг матеріалів популярних онлайн-видань міста Одеси («Таймер», «УСИ Одесса», «Odessit.ua», «048», «Думская», «Одесса онлайн»)» за період з 1 лютого 2018 року до 1 листопада 2018 року. У рамках цього моніторингу у фокусі нашої уваги були такі групи:

* особи за статевою ознакою;

* представники різних релігійних течій;

* мігранти/біженці;

* внутрішньо переміщені особи;

* представники різних етнічних груп;

* представники різних соціальних груп.

У ході аналізу встановлено, що сьогодні основними об'єктами ненависті в одеських мас-медіа є українсько-російські відносини, представники етнічних та національних груп, мешканці окремих регіонів та окремі соціальні групи.

«Найпотужнішим» об'єктом за інтенсивністю вияву ворожнечі за аналізований період стали представники етнічних та національних груп. Як правило, виявляються випадки м'якої мови ворожнечі, що виявлялася через негативно-оцінні характеристики, «ворожі» ярлики, недоцільне використання назв національної та етнічної приналежності, що й сприяло створенню стереотипного образу національних меншин як ворога. Ця тенденція найчастіше простежується в матеріалах, в яких висвітлюються проблеми криміналу, ДТП: журналісти часто невмотивовано зазначають національність підозрюваних у здійсненні того чи іншого злочину або учасників надзвичайної події. Крім того мають місце використання в матеріалах найменувань етнічної групи з ярликами «бандити», «вбивці» до прийняття судового рішення. Порівняйте: «Сотрудники полиции задержали членов банды похитителей и вымогателей, состоящей из выходцев из Кавказского региона» (048. – 17.03.2018); «В Одесской области задержали румына с наркотиками» (Оdessa online. – 11.02.2018), «На Таирова пьяный азербайджанец бросался с ножом на прохожих» (Odessa online. – 20.08.2018), «В Одессе задержали автомобильных воров из Грузии» (Odessa online». – 31.08.2018).

Як бачимо, у текстовому просторі створені журналістами образи «своїх» та «чужих» національностей і етнічних груп перебувають в опозиції. При цьому спрацьовує стереотип сприйняття «чужого» передусім як загрози для «своїх». Занурюючи назву національності чи етнічної групи в негативний контекст, стверджуючи про її кримінальність до судового рішення журналіст тим самим створює їх негативний образ, позиціонує як джерело кримінальної загрози, а це, у свою чергу, призводить до дискредитації групи в цілому.

У ході моніторингу поряд з необґрунтованою актуалізацією приналежності людини до певної етнічної групи, також зафіксовано випадки використання некоректних одиниць й стосовно окремих соціальних груп. Зокрема в окремих текстах має місце лексема «нелегали» замість більш коректного і рекомендованого міжнародними правозахисними організаціями «мігранти без документів». Порівняйте: «На «7 км» задержали семерых китайцев-нелегалов» (Pushkinska.net». – 24.08.2018), «Правоохранители задержали группу нелегалов из Вьетнама» (Odessit.ua. – 26.09.2018).

Стійка тенденція використання некоректних лексичних одиниць простежується й стосовно осіб, які не мають житла: замість нейтральної назви «особи без місця проживання» журналісти використовують некоректне найменування «бомжі». Поряд з цим журналісти не лише подають некоректну назву цієї соціальної групи, а й активно занурюють її в негативний контекст, позиціонують групу як джерело загроз, що сприяє стійкості сформованому негативного образу та негативного стереотипу щодо цих людей. Наприклад: «Неизвестные бомжеватого вида оседлали одесский трамвай» (048. – 3.02.2018), «В Одесском парке мужчина до смерти забил бомжа-собутыльника» (Таймер. – 21.09.2018).

У ході проведеного моніторингу була виявлена тенденція й щодо порушення стандартів у гендерній тематиці, які можна умовно розділити на дві групи: формування/підтримання гендерних стереотипів та використання некоректної лексики щодо жінок. За нашими даними, у мас-медійних матеріалах, героями/експертами яких є жінки, автори допускають некоректну презентацію жінки, як-от: «В Одессе накрыли подпольный "бордель". Разместила фотографии «ночных бабочек». Изъяты 13 мобильных телефонов, которые использовались для связи с клиентами и проститутками» (Мегафон. – 13.09.2018), «Одесса: пьяная следовательница устроила ДТП, а потом показала «стрептиз» (Таймер. – 1.08.2018).

Найактивніше некоректна та образлива лексика в аналізованих медіа стосувалася представників ЛГБТ. Найпоширенішими порушеннями виявилися трансляція і тиражування негативних стереотипів про ЛГБТ, позиціонування групи як джерела загрози, ствердження про неповноцінність та моральні недоліки, як-от: «Священники окропили центр Одессы святой водой после гей-парада» (Таймер. – 18.08.2018), «Одесские «свободовцы» оещают сорвать гей-парад без насилия» (Таймер. – 12.08.2018), «Праворадикалы несколько раз ударили представителей гей-сообщества, после чего в ситуацию вмешалась полиция» (Ivasi news. – 18.08.2018).

Некоректне ставлення подекуди траплялося й стосовно людей з обмеженими можливостями, яких у мас-медіа називають інвалідами (замість більш коректного і рекомендованого міжнародними правозахисними організаціями «люди з обмеженими можливостями»), як-от: «На 11 станции Фонтана появится современный пляж для людей с инвалидностью» (Таймер. – 15.02.2018).

Щодо українсько-російських відносин як джерела мови ворожнечі, то в одеських ЗМІ найактивніше дискурс ненависті стосовно стосунків України-Росії проявлявся у мас-медійних матеріал у травневий період, що зумовлено передусім подіями, які сталися в Одесі 2 травня 2015 року. Саме в цей час з'являється найбільша кількість матеріалів, в яких висвітлюються проблеми «сепаратизму», які привертають увагу читача досить агресивними заголовковими комплексами, що, у свою чергу, сприяє концентрації негативно-оцінного потенціалу всього мас-медійного матеріалу. Використання «ворожих» мовних одиниць у сильних позиціях тексту не лише свідчить про активізацію маніпулятивних технологій (наприклад, привернення уваги читачів до матеріалу), а й залякування та нагнітання загрози, посилення образу ворога тощо. Найчастіше «мова ворожнечі» стосовно українсько-російських відносин має місце у цитованих журналістами матеріалах, що вирізняються різко вираженим негативно-оцінним потенціалом. Порівняйте: «Я вижу «Бендеровские бесы, вон из Одессы!» (Мегафон. – 11.05.2018).

Окрему групу щодо вияву мови ворожнечі становлять українські військослужбовці, які брали участь у військових діях у Донецькому регіоні: деякі журналісти подають негативні матеріали стосовно цих осіб, називаючи їх атошниками, занурюючи ці номінанти в негативний контекст й тим самим створюючи про цих людей негативні стереотипи. Порівняйте: «В Генштабе заявили, что убитый «атошником» в Киеве повар одесского ресторана сам виноват » (Таймер. – 23.02.2018), «Полиция: «атошники» убили семью кума Януковича» (Таймер. – 15.02.2018); «Пьяный «атошник» из Ровно пугал жену гранатой — пришлось эвакуировать весь дом» (Таймер. – 7.05.2018).

Отже, говорячи в цілому про сучасні тенденції вияву «мови ворожнечі» в одеських мас-медіа, можна визнати, з одного боку, порівняно обмежений діапазон вияву риторики ненависті, про що засвідчує порівняно незначний перелік її об'єктів (це передусім українсько-російські відносини, національні та етнічні групи, окремі соціальні групи). Поряд з цим фіксуємо досить активне вживання окремих негативно-оцінних одиниць, невмотивоване використання некоректних висловів стосовно соціокультурних груп, що й створює сприятливі умови для легітимізації «мови ворожнечі». Активне тиражування таких матеріалів може призводити до формування стійких негативних стереотипів, а також породження нової агресії та ненависті. Адже відомо, мова завжди діє та впливає швидше, аніж ми це помічаємо. Чим більш виразна негативно оцінна характеристика, тим краще вона фіксується у нашій свідомості. Звичка ненавидіти існує довше, аніж толерантність чи вміння розуміти. А «мова ворожнечі» не лише породжує агресію та злість, а й може підштовхувати до відповідних агресивних дій.



Тетяна Кузнєцова