МИстецтво поряд з нами
Підсвідомо люди тягнуться до того, що приховано від їхніх очей. Тому з'являється багато питань, які вони соромляться поставити, бо вважають їх дурними. Тож ми вирішили задати ті самі так звані "несуразні" запитання за вас, та зазирнути крізь скриньку невідомості.

Сьогодні ми знаходимося у Музеї сучасного мистецтва у місті Одеса!


Не дарма кажуть, що у стін є очі. Такими очима може буди будь-що або будь-хто. Що ж у нашому випадку? Камери? Людина? А хто в музеї може бачити чи не все, що коїться у його стінах? Звичайно, це охоронець. Наш герой вже багато років працює у Музеї сучасного мистецтва, але його постать ми залишимо вашому уявленню. Він відповів на запитання, що ти не часто можеш запитати напряму.

Чи подобається Вам ваша робота, і чому?
Звичайно, дуже подобається. Адже я знаходжусь близько до галузі, яка вцілому мені цікава - мистецтво. Завдяки цій роботі можно зустріти людей, з якими спілкування проходить на іншому рівні розуміння. А ще, тому що це можливість для реалізації якихось своїх проектів.

Як сюди потрапляють картини?
Спочатку наш музей відкрився на основі колекцій Михайла Кнобеля, це був Одеський колекціонер, якого вже немає в живих. Він зібрав досить вагому колекцію одеських художників-конформістів* 60-х -70-х років. А потім господар нашого музею купив у цього колекціонера його картини, і відкрився сам музей. Люди того часу заявили про себе як альтернативні, сучасні художники. Виходячи з цього списку ми намагалися працювати, знаходити якихось колекціонерів, або зв'язувалися безпосередньо з самими художниками і купували їх роботи. Вони пропонують нам - ми пропонуємо їм. Буває так, що люди дарують роботи. Іноді ми знаходимо спільну мову з людиною, чия тимчасова виставка представлена, а вже під час експозиції говоримо, що нам цікава якась робота. Якщо відбувається порозуміння, ми набуваємо для музею.
Який контингент взагалі до вас приходить?
У нас, як мені здається, зараз якийсь "переломний момент", коли почала з'являтися молода аудиторія. Я пам'ятаю як ще 5 років тому в основному приходили люди, які цікавилися мистецтвом 70-х - 80-х років, тобто вже люди у поважному віці. І дуже часто вони досі приходять на відкриття нових медійних, сучасних виставок. Дуже забавно бачити цю комунікацію поколінь. Але зараз у нас з'явилися Інстаграм та інші соц.мережі, що дозволяють заманити нову, молоду аудиторію.


У вас колись крали картини?
В нас не було крадіжок картин, але одного разу людина вкрала маленьку деталь скульптури, що доволі дивно. Тому що цей елемент не несе ніякої користі. А ще техніку, якщо конкретніше - флешку.


А чи пошкоджували скульптури?
Ні, не було такого, щоб пошкоджували, але дуже часто люди не звертають уваги, а може просто не бачать таблички з проханням "не доторкатися". Що частіш за все дуже засмучує творців, адже бувають тендітні арти. І якщо їх чіпати, потім вони перестануть справляти те враження, яке хотів донести художник.

І що мені буде, якщо я щось розіб'ю?
Якщо Ви щось розіб'єте, ми Вас сильно посваримо та відпустимо, навряд чи Ви зробили це ненавмисно. А от якщо це буде навмисне хуліганство, то ситуація буде інакша.

Чи тямите ви у мистецтві?
Звісно (впевненим голосом). Я вважаю, що та людина, яка працює у подібних закладах повинна знати із чим вона має справу. Не важливо ким саме працює. В нас навіть прибиральниці знаються на мистецтві. Так що, навіть можу зробити вам невеличку екскурсію та розповісти про витвори мистецтва із цієї виставки.

Що для Вас сучасне мистецтво?

Дуже хороше запитання. Я думаю, що його робить сучасним чесність, по відношенню до якихось питань, по відношенню до особистих станів. Тобто дуже легко імітувати форму сучасного мистецтва, створювати подібні речі. Мені здається, що це трохи не музейний підхід, який вимагає об'єктивно оцінювати, що є мистецтво, а що не є. Але моя думка, що кінцевий рівень-це індивідуальні відчуття. Тобто, якщо ти відчуваєш, що людина через свої роботи може сказати тобі щось, що буде особистим, важливим, тим, що неможливо передати словами- це і робить мистецтво сучасним. Воно готове відповідати на питання, які з'являються зараз. На теми, які турбують тебе зараз, і так далі. Багатьох воно може лякати, здається депресивним, усвідомлено складним. Але це не просто так. Люди набираються сміливості, для того, щоб выбирати такий складний формат.



Експонати музею
А після закриття тут з'являються інфрокрасні промені?
Так (сміється). Я почуваю себе,як у фільмі "Місія невиконаєма", і вмикав цю легендарну пісню. Декілька разів навіть намагався проскочити під променями. Але після цих спроб мені зробили догану і я більше так не розважався.

Чи правда, що сучасне мистецтво бездарно, і якщо я захочу, я зможу створювати щось подібне?
Особисто я думаю, що сучасне мистецтво не бездарне. Звичайно, не без якихось профанів, тому що завжди є людський фактор. Художник, навіть якщо він хороший, може поставитися до цього (створення власних робіт), як до домашнього завдання, і лажанути, спростити щось. Але це все процес. Щоб взаємодіяти з мистецтвом і розуміти його, потрібно дозволити собі помилятися.